Собака

 Cві́йський соба́ка (Canis lupus familiaris або Canis familiaris) — культигенна тварина. Термін застосовують як для домашніх, так і для бездомних тварин. Свійський пес був одним з найбільш широко застосовуваних службових та компанійських тварин протягом всієї історії людства   

     

       

Походження та історія                                                                     У вовка й людини є одна спільна риса: вони зграйні тварини, соціальні, тобто кожен із них живе в зграї серед схожих на нього. Вони разом здобувають їжу,охороняють територію і, щоб координувати спільні дії, спілкуються за допомогою розвинутої системи знаків: звуків, жестів, та поз.

Можливо, й маленьке вовченя змогло влитися в нову, людську зграю. Мабуть, таке траплялося доволі часто, і вовченята виявилися корисними: вони мали кращий, ніж у людини, слух і нюх, могли гарчанням попередити про наближення ворога, допомагали заганяти здобич. І, може, тих, хто ставився до людини прихильно, не сахався, не намагався втекти, не виявляв агресії, не з'їдали відразу. Можливо, вони жили довго й пара таких «добрих» вовків навіть давалапотомство — народжувалися по-дружньому налаштовані до людей вовченята.

Так, напевно, почався відбір, селекція, на «гарне» ставлення до людей, тобто почалося одомашнювання собаки, чи, користуючись більш офіційним терміном, доместикація.

За іншою версією, сміливі, дружньо налаштовані й розумні тварини трималися поблизу людини й харчувалися залишками здобутої на полюванні великоїдичини. А потім почали приєднуватися до мисливців: допомагали заганяти, зупиняти звіра, як вони це робили у вовчій зграї. І дружньо налаштовані вовченята, що виросли поблизу людей, починали вважати їх членами своєї зграї.

Вовк і людина могли знайти «спільну мову». Недарма, саме вовчі зграї приймали й виховували людських дітей, які опинилися в лісі.

Тривалий час існували припущення, що пращурами собак могли бути не вовки, а якийсь інший вид з родини вовчих, такий як шакали, койоти, гривасті вовки, ба навіть існували версії про походження собак від гієн чи лисиць тощо.

Проте відкриття останніх десятиліть у царині молекулярної біології, що відгалузилися у нову науку генетику, однозначно довели, що собаки це лише підвидвовків. Вовки і зараз живуть у найрізноманітніших умовах. Їх ареал, тобто територія поширення, дуже широкий. А раніше 10 — 15 тисяч років тому, вовки були розповсюджені ще ширше. Вони були дуже різні — великі й маленькі, сірі, чорні, руді й майже білі, темні, світлі, із різними малюнками на шерсті.

З подальшими розвитком генетики було відкрито, що спадкова інформація, яка передається через ДНК або РНК, міститься не тільки у клітинних ядрах, а й у низці органел — прадавніх бактерій-симбіонтів, зокрема у мітохондріях. На відміну від ядерної ДНК, яка успадковується в однаковій мірі і від батька і від матері, мітохондріальна ДНК успадковується винятково по материнській лінії. Через малі розміри сперматозоїди не містять більшості органел. Мітохондріальна ДНК є чистою генетичною лінією, яка передається лише по жіночій лінії та не зазнає змішувань. Аналізуючи мітохондріальну ДНК було виявлено, що усі породи собак пішли від вовчиць підвиду азійського вовка (за деякими даними це окремий вид вовків^[2]), які мешкають від Леванту до Індії.

Звісно, «первісні» напівдикі собаки, пересуваючись разом із людьми по всьому світі, спарювалися і з аборигенними вовками, тож наявні різні лінії, але найзначнішим є вклад азійського вовка.

             

Породи собак                                                                                       Порода — це група тварин, що мають спільне походження й спільні риси, які передаються спадково.

1. Мисливські. Лайки і такси спочатку жили тільки у любителів полювання. Розшукавши звіра чи птаха, лайки гучним гавкотом затримують його до приходу мисливця. А такси можуть довгий час перебувати під землею, так як полюють в норах.

Французький мастиф

Висота: 50-58 см. Вага: 54-62.2 кг. Ця порода собак відрізняється масивною головою та м'язистим тілом. Їх шкіра дуже товста. Відмінна риса - наявність зморшок на обличчі та шиї. Широка та важка голова є найбільш привабливою частиною французького мастифа. Ці собаки мають маленькі очі, широкий ніс та короткі вуха. Коротка та м'яка шерсть зазвичай має жовтувато-коричневий або темно-червоне забарвлення.

Французькі мастифи дуже лояльні та віддані своїм господарям. Вони люблять бути повноцінними членами сім'ї, ніжні з дітьми та можуть жити разом з іншими домашніми тваринами.

Великий піренейський

Висота: 76 - 99 см. Вага: 52-59 кг. Ця порода собак дуже ніжна, слухняна та лояльна. Вони мають дуже широкі груди та привабливі V-подібні вуха. Відрізняються довгим хвостом та мигдалеподібними очима. Великий піренейский собака має подвійний шар вовни: підшерсток - густий та пухнастий, верхній шар - товстий та довгий. Найчастіше у псів цієї породи зустрічається білий колір шерсті.

Без належного навчання пси цієї породи можуть стати дуже агресивними. Для утримання вони потребують простору. Не можуть розглядатися як "кімнатна тварина". Собаки мають дуже розвинений слух, люблять довго та часто гавкати. Порода дуже ласкава, вірна й віддана своєму господареві. Люблять грати з дітьми або іншими тваринами.

Анатолійська вівчарка

Висота: 66 - 79 см. Вага: 41-68 кг. Це велика та потужна собака, виведена в Туреччині. Вона спочатку призначалася для захисту домашньої худоби. Анатолійські вівчарки відомі своєю спритністю та витривалістю. Собаки мають трикутну форму вух, довжина яких може досягати 10-15 см.

Собаки цієї породи дуже ласкаві, розумні та лояльні. Вони негативно реагують на незнайомих їм людей, а також часто піднімають голосний гавкіт на потенційних зловмисників. Анатолійські вівчарки люблять грати з дітьми.

Ньюфаундленд

Висота: 68-76 см. Вага: 60-70 кг. Ці собаки мають дуже сильні кістки. Кажуть, що ньюфаундленди значно сильніше, ніж інші великі собаки. Собаки мають дуже широку , масивну голову та сильну шию. Шерсть зазвичай має чорний колір та потребує регулярного догляду.

Собаки дуже товариські та розумні. Вони чутливі до голосу свого господаря, легко навчаються. Ця порода призначена для захисту свого господаря. Вони досить розумні, щоб виявити потенційну загрозу в найкоротші терміни. Собаки ньюфаундленд добре підійдуть дітям, оскільки вони дуже спокійні та доброзичливі.

Цікаві факти про собак.

Собаки здатні розрізняти кольори. Їх світ не є чорно-білим. Однак їх колірна гамма не така широка, як у людини. 

У собак дуже розвинена здатність до сприйняття запахів. Вони відчувають аромати в тисячі разів краще людини.

Собаки - дуже гарячі тварини, середня температура тіла 38,3 -39,4. На жаль, ця температура комфортна для бліх, у зв'язку з чим важливо час від часу перевіряти вашого вихованця на наявність паразитів.

Шум грози часто викликає біль у вухах собаки. Якщо ви бачите, що ваш вихованець злякався грози, насправді це може бути реакція на біль у вухах.

Чи знаєте ви, що собаки не пітніють через шкіру? Їх піт виходить назовні через подушечки лап і швидке дихання.

Рівень інтелекту собаки такий же, як у дворічної дитини.Собаки здатні запам'ятати понад 250 слів і жестів, вони можуть рахувати до 5 і вирішувати найпростіші математичні завдання.

Собаки не люблять, коли їх обіймають і гладять по голові - це вважається ознакою домінування. Якщо хочете приголубити собаку, погладьте їй бік.

У США розташована єдина у світі церква для собак. Її побудував в XIX столітті художник Стефан Ханеке в знак подяки своїм п'яти лабрадорам, які допомогли йому перемогти важку хворобу.

Собачий сміх таке ж природне і часте явище, як і людський. Собаки сміються також, як люди, тільки замість «ха-ха» вони вимовляють «х-х». Найчастіше наші вихованці сміються під час гри та при зустрічі з господарем.

Шоколад є отрутою для собак. У ньому містяться речовини, які викликають ураження її центральної нервової системи.